Ключові слова: пасивна форма - активна форма - forme passive - forme active - voix passive - être - participe passé - COD
Подивіться на приклад, який присутній у французьких граматиках століттями:
1. Le chat a mangé toutes les souris.
Кіт зʼїв усіх мишей.
2. Les souris ont été mangéеs par le chat.
Всі миші були зʼїдені котом.
Сенс цих речень, наче, однаковий. Проте, у першому прикладі (1) з активною формою акцент на виконавці дії, в той час як у другому реченні (2) пасивна форма підкреслює результат. Наче, все просто. Але це ж la langue française, тут завжди є нюанси. Це і пропонуємо розібрати.
Перехід з активної форми (1) у пасивну (2) вимагає певних модифікацій як у структурі речення, так і у формах дієслова.
Le chat a mangé toutes les souris.
Les souris ont été mangéеs par le chat.
Додаток (toutes les souris) стає «граматичним підметом» (згідно з конструкцією речення), в той час, як підмет (le chat) стає додатком.
Тепер щодо дієслів: для того, щоб поставити дієслово у пасивну форму, ми використовуємо наступну формулу: être (в тому часі чи способі, який треба) + participe passé значенєвого дієслова.
Attention!
Participe passé завжди узгоджується у роді та числі, якщо відмінювання з être.
Проте, не треба плутати справді пасивну форму та дієслова, які виражають результат:
La maison a été démolie.
Дім було кимось знищено
La maison est démolie.
Дім було знищено, але ми не знаємо ким, чим, якими обставинами
Тепер пропонуємо розглянути, які дієслова ми можемо поставити у пасивну форму, а які ні. А також розберемо можливі альтернативи. Пасивна форма частіше вживається на письмі та в офіційному дискурсі, тому уточнень та обмежень вистачає.
Загалом, пасивну форму ми можемо застосувати до дієслів, які супроводжуються COD/прямим додатком (коли після дієслова немає прийменника à чи de, а йде зразу додаток):
J’ai acheté cette maison.
Я купила цей будинок.
Cette maison a été achetée.
Цей будинок було куплено.
Пасивну форму вважають грубуватою та не елегантною, тому вона, радше, використовується на письмі у наступних ситуаціях:
1) якщо хочеться уникнути підкреслення виконавця дії, його відповідальності;
2) коли важливішим є процес, а не виконавець;
3) якщо додаток активної форми є людиною, щоб підкреслити це.
В розмовному варіанті спілкування частіше використовують активну форму з підметом on (і це ж підходить для дієслів, які супроводжуються прийменником à):
On m’a téléphoné hier.
Мені вчора зателефонували.
Подивіться на приклад, який присутній у французьких граматиках століттями:
1. Le chat a mangé toutes les souris.
Кіт зʼїв усіх мишей.
2. Les souris ont été mangéеs par le chat.
Всі миші були зʼїдені котом.
Сенс цих речень, наче, однаковий. Проте, у першому прикладі (1) з активною формою акцент на виконавці дії, в той час як у другому реченні (2) пасивна форма підкреслює результат. Наче, все просто. Але це ж la langue française, тут завжди є нюанси. Це і пропонуємо розібрати.
Перехід з активної форми (1) у пасивну (2) вимагає певних модифікацій як у структурі речення, так і у формах дієслова.
Le chat a mangé toutes les souris.
Les souris ont été mangéеs par le chat.
Додаток (toutes les souris) стає «граматичним підметом» (згідно з конструкцією речення), в той час, як підмет (le chat) стає додатком.
Тепер щодо дієслів: для того, щоб поставити дієслово у пасивну форму, ми використовуємо наступну формулу: être (в тому часі чи способі, який треба) + participe passé значенєвого дієслова.
Attention!
Participe passé завжди узгоджується у роді та числі, якщо відмінювання з être.
Проте, не треба плутати справді пасивну форму та дієслова, які виражають результат:
La maison a été démolie.
Дім було кимось знищено
La maison est démolie.
Дім було знищено, але ми не знаємо ким, чим, якими обставинами
Тепер пропонуємо розглянути, які дієслова ми можемо поставити у пасивну форму, а які ні. А також розберемо можливі альтернативи. Пасивна форма частіше вживається на письмі та в офіційному дискурсі, тому уточнень та обмежень вистачає.
Загалом, пасивну форму ми можемо застосувати до дієслів, які супроводжуються COD/прямим додатком (коли після дієслова немає прийменника à чи de, а йде зразу додаток):
J’ai acheté cette maison.
Я купила цей будинок.
Cette maison a été achetée.
Цей будинок було куплено.
Пасивну форму вважають грубуватою та не елегантною, тому вона, радше, використовується на письмі у наступних ситуаціях:
1) якщо хочеться уникнути підкреслення виконавця дії, його відповідальності;
2) коли важливішим є процес, а не виконавець;
3) якщо додаток активної форми є людиною, щоб підкреслити це.
В розмовному варіанті спілкування частіше використовують активну форму з підметом on (і це ж підходить для дієслів, які супроводжуються прийменником à):
On m’a téléphoné hier.
Мені вчора зателефонували.